наказувати

наказувати
-ую, -уєш, недок., наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш, док.
1) з інфін. Віддавати наказ, розпорядження кому-небудь. || що, зі спол. щоб. Давати вказівки, поради; повчати. || перен. Вимагати що-небудь.
••

Як нака́жете — як хочете, як вам завгодно.

2) заст. Передавати, переказувати про когось, щось кому-небудь через кого-небудь.
3) тільки недок. Говорити, вимовляти що-небудь з одночасним виконанням якої-небудь дії; примовляти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Смотреть что такое "наказувати" в других словарях:

  • наказувати — I = наказати (віддавати бойовий наказ); командувати (говорити слова команди) II ▶ див. вимагати 3), наказати I, наставляти …   Словник синонімів української мови

  • наказувати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • наказувати — зую, зуєш, Пр. Віддавати розпорядження кому небудь; віддавати вказівки, поради; повчати …   Словник лемківскої говірки

  • розказувати — наказувати, веліти …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • розказувати — Розказувати: в окр. значенні: наказувати [52] наказувати [I,III V,XIII] …   Толковый украинский словарь

  • наказати — I = наказувати (віддати наказ, дати розпорядження що н. зробити), веліти, звеліти, повеліти, повелівати; розпорядитися, розпоряджатися (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); скомандувати (коротко і владно); сказати (дати… …   Словник синонімів української мови

  • велитель — я, ч., книжн. Особа, що користується необмеженим правом наказувати, веліти комусь, керувати ким , чим небудь …   Український тлумачний словник

  • веліти — лю/, ли/ш, недок. і док. 1) Давати розпорядження, наказувати. || Прохати, доручати зробити що небудь. || із запереч. не. Забороняти, не дозволяти. 2) перен. Вимагати, вважаючи правильним …   Український тлумачний словник

  • відправляти — я/ю, я/єш, недок., відпра/вити, влю, виш; мн. відпра/влять; док., перех. 1) Посилати, відсилати щось куди небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось. || Супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом,… …   Український тлумачний словник

  • відсилати — а/ю, а/єш, недок., відісла/ти, ішлю/, і/шлеш, док., перех. 1) Посильним, поштою і т. ін. відправляти щось в інше місце або кому небудь. 2) Наказувати, веліти піти, виїхати звідкись. || Посилати кого небудь кудись із певною метою. || Відправляти… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»